Тетяна Баранцова: “Війна почалася не у 2022 році… у 2014.
У 2014 році постраждали мільйони українців, їх життя змінилося назавжди.
Люди втратили звичайне оточення, житло, роботу, отримали психологічні травми, тривалі розлуки з рідними, які в більшості похилого віку, адже саме їм найважче переміщатися та долати страждання евакуації.
У 2022 для цих мільйонів настало вдруге страшне випробування. У багатьох вдруге зруйноване житло, на цей раз орендоване.
Більшість зараз живуть з думкою та молитвами про тихий ранок і безпеку за дітей та родини.
Майже 6,5 млн українців знайшли прихисток в інших країнах та живуть з тими ж думками про тихий мирний ранок для українців та з не визначенням щодо власного життя, яке змінилося на 100 відсотків та залежить від сотні факторів, з якими важко впоратися в країні, що надала прихисток.
Але вони є тією силою, яка постійно нагадує дружнім країнам про Україну, про українців, про необхідність бути солідарними в боротьбі за мир та тихі, щасливі ранки.
Дякую Вам, Gunta Anča, Andris Berzins, Natalie’s Kitchen, Виктор Минор, Peter Czornyj, Pablo Mateu, Ramunė Šliuožaitė, Evan Slvyeuw, Niyara Chubarova, Iveta Neimane, Александра Литвиненко, Veronica Shelest та Olena Krylova за ВЕЛИКУ ДОПОМОГУ та захист українців!
Я ніколи не забуду евакуацію важких людей в Латвію, Німеччину, Польщу, Чехію, Литву, Швейцарію, Естонію, Італію.
Приймали людей зі зруйнованих психоневрологічних інтернатів, із підвалів, де родини на візках знаходилися більше ніж три тижні, ховаючись від обстрілів.”
