Відкрила месенджер і отримала стільки теплих смс… Мабуть, багато що зробили зі своїми колегами та партнерами, якщо нам прилетіли ці гарні слова сьогодні).
Тож, мушу сказати знані речі – ми говоримо, що 3 грудня – це день – нагадування суспільству про певну категорію людей, їх потреби, проблеми, загальні зобов’язання, права….
Це якщо толерантно.
Але…. Якщо не толерантно, то…
В кожному законопроєкті, в кожному ДБН, положенні, майже в любому нормативному акті кожного відомства Держава намагається врахувати інтереси людей з інвалідністю, саме для того, щоб реальні справи були постійними, а не зводилися до якогось нагадування 3 грудня.
Все ж так просто
– виконувати все прописане в нормах закону!
- Підтримувати організації громадянського суспільства.
- Протистояти любому прояву цькування в колі лідерів громадського руху.
- Включатися в кола різних категорій людей з інвалідністю, чути, спілкуватися, моніторити, і не видавати свої власні думки, побажання, плани, за побажання, потреби цих самих людей.
- Нести відповідальність за свої дії.
- Розуміти, що в праві не може бути подвійного сенсу, не може бути напівчорне, чи напівбіле.
- Пам’ятати, що суто власним амбіціям та інтересам тут не місце, краще будувати кар’єру та досягати самовираження та самореалізації в інших сферах життя. Тут – не можна. Дуже забагато болі людської та страждань – треба боятися бумерангу.
- Не можна дозволити собі бути не професійним.
- Не можна зверхньо дивитися на людей, яким дав умовну присягу служити та допомагати.
- Не можна когось чути, а когось ігнорувати.
- Не можна лукавити.
…. Так …. я мушу бути дипломатичною заради великої поваги до тих, хто робить все можливе для вразливих категорій громадян і, в ці важкі часи, робить неможливе.
….
Друзі, хто вимушений зараз жити за кордоном, напишіть, будь ласка, як відзначається в країнах Європи цей день?
В пострадянських країнах – так, а в інших…
Ні. Тому що і працевлаштування, і освіта, і доступність – це норми.
Вся лента Facebook сьогодні відображає багато думок.
І все ж таки…. не зважаючи ні на що, ми всі розуміємо, що Україна досягла дуже багато.
Про це дозволяє говорити власний досвід, професійна та громадська діяльність, результати. Всі, хто вимушений жити зараз за кордоном та має можливість особливо відчути це.
Тримаймося та працюємо!
І пам’ятаємо, що в ситуації війни та гуманітарної кризи люди з інвалідністю залишаються найвразливішою категорією, яка як ніколи потребує допомоги.
Щиро дякую за допомогу вирішенні питань людей з інвалідністю та їх родин
Олександр Ярема, Олег Немчінов, Виталий Мущинин, Наталія Кулик, Lyudmila Fursova, Віталіна Клапцуняк, Iuliia Davydova, Валерій Сушкевич, Микола Подрезан, Вікторія Назаренко, Алла Волобуева, Антон Волохов, Joseph V Bednarek, Liza Yanovich, Евгения Ратихина, Pablo Mateu, Gunta Anča, Veronica Shelest, Aleksandr Troshanin, Niyara Chubarova, Iveta Neimane, Andris Berzins, Natalie’s Kitchen, Ksusha Litvak, Oleksandr Voloshynskyy, Evan Slvyeuw, Александра Литвиненко, Евгений Свет, Екатерина Безгинская, Alex Soroka
і всі, друзі та партнери, хто підтримує українців з інвалідністю в різних куточках світу.
