Світлана Махура, заступник директор з ВР Кремінської спеціальної школи, м.Кремінна – розповіла історію евакуації дітей з особливими освітніми потребами, які навчалися в спеціальній школі з перших днів повномасштабного вторгнення на момент початку війни.
«Ця евакуація, це було справжнє пекло» – згадує пані Світлана.
Переважна більшість батьків учнів її школи, на той момент, вже знаходились на окупованій території, тому забрати дітей зі школи вони не мали можливості. Також дуже складно було евакуювати дітей сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування. В задусі бомбосховища і майже без води діти чекали на евакуацію майже добу. Коли евакуаційний потяг прибув, то діти мали можливість спати на підлозі або по вісім осіб на одному посадковому місці впродовж двох діб, доки їхали до міста Львів. Діти втрачали свідомість від задухи, у багатьох йшла носом кров, їсти було нічого, бо ніхто не знав, що шлях займе так багато часу.
На теперішній час дітки знаходяться у Львівській області, у навчально-реабілітаційному центрі «Гармонія». Але дуже сумують за своєю школою у Кремінній і за своїми педагогами. Пані Світлана жалкує з приводу того, що велика кількість високопрофесійних педагогів її школи вже два роки залишаються без роботи. Адже вони є справжніми фахівцями у своїй галузі, і могли б допомагати розвиватися і навчатися діткам з інвалідністю. Зараз вони працюють з евакуйованими дітьми благодійно.
Світлана Кучер з міста Коростень, теж поділилася своєю історією евакуації в перші дні повномасштабного вторгнення. Вона є представницею громадської організації, яка займається реабілітацією молодих людей з інвалідністю, які вже закінчили школу.
Наразі, організація пані Світлани шукає приміщення для своїх занять, адже молоді стає більше долучаються також молоді люди зі статусом ВПО.
Записала Алла Василишин
